Вакцини – це лікарські засоби, призначення яких – створення імунітету для запобігання інфекційних захворювань.

       Застосування вакцин (імунопрофілактика) здійснило прорив в історії, подолавши інфекційні хвороби, які супроводжували людство протягом тисячоліть. Успіхи вакцинації в ліквідації натуральної віспи, зниження захворюваності на поліомієліт, туберкульоз, дифтерію говорять самі за себе.

       Для створення штучного імунітету використовуються різні види вакцин. Єдиної класифікації вакцин у світі не існує, проте, медики поділяють вакцини на декілька груп:

   1. За складом: моновакцини та полівакцини (комбіновані). Моновакцини використовуються для створення імунітету від одного типу мікробів – це вакцина для профілактики туберкульозу, поліомієліту, кору. Полівакцини (комбіновані) – препарати, до складу яких входить декілька антигенів, які дозволяють людині отримати захист одночасно від декількох інфекцій (наприклад – вакцина АКДП, яка захищає дитину від кашлюка, дифтерії та правця).

   2. За походженням: живі та вбиті. Для імунізації та створення міцного імунітету виготовляються вакцини, в яких використовуються спеціальні штучно ослаблені штами мікроорганізмів, які втратили здатність викликати захворювання, але на їх введення формується імунітет. Живі вакцини – це вакцини для профілактики туберкульозу (БЦЖ), оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ), вакцина для профілактики кору, паротиту та краснухи (КПК). Вбиті вакцини готуються з мікроорганізмів, які знезаражуються хімічними, фізичними методами; вони неживі, але можуть створювати штучний імунітет. До них належать такі вакцини: АКДП (для профілактики кашлюка, дифтерії, правця); АДП ( для профілактики дифтерії й правця); АДП-м (для профілактики дифтерії, правця зі зменшеним вмістом антигену).

   3. За часом створення: вакцини умовно поділяють на «старі» та «нові». «Старі» – використовуються з часу винайдення вакцин (майже 200 років). З того часу вакцини модернізувались, але принципи виготовлення залишилися. Це вакцини для профілактики дифтерії й правця, сказу, поліомієліту. До «нових» належать  вакцини для профілактики вірусного гепатиту В, гемофільної інфекції типу В, пневмококової інфекції. Майже всі «нові» вакцини не містять клітини бактерій або вірусів. Вони отримані за новими технологіями та мають у своєму складі окремі частини (уламки) мікробів, на які формується імунна відповідь.

       Технології виготовлення препаратів модернізуються. Вакцини майбутнього – це імунобіологічні препарати, створені за допомогою ДНК-технологій. За допомогою генної інженерії модулюються частки, що переносяться в генну структуру безпечних вірусів, які використовують  у вигляді носія для втілення  в клітини організму. Ці клітини трансформуються – таким чином організм сам «виробляє» вакцину, на яку продукуються антитіла. ДНК-вакцини – препарати майбутнього, що дають надію людству побороти онкологічні захворювання. Сучасним прикладом ДНК-вакцин є вакцина для профілактики папіломи вірусу людини та вакцина для профілактики вірусного гепатиту В.

       Вакцини – специфічні лікарські засоби, які вимагають певних умов зберігання. Вони вибагливі до температури, вологості, сонячного світла. Оптимальна температура для зберігання вакцин – від + 2 до + 8°C. При порушенні вимог імунобіологічні препарати втрачають свої властивості та не можуть забезпечувати повноцінного захисту людини від вакцинкерованих інфекцій.

       Створення, зберігання й застосування вакцин є невід’ємною складовою захисту населення від інфекційних хвороб, що належить до питань національної безпеки та процвітання країни.

Пресслужба УОЗ ОДА